Пархімове снідання [eBook]

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко

0,00 MDL (0,00 RON)

*Formate eBook

Mobi (Kindle) - Download
ePub - Download

0,00 MDL (0,00 RON)

Adaugă la Wishlist

Descriere

Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович (18.11.1778, с. Основа, тепер у межах м. Харкова, — 08.08.1843, м. Харків) — письменник, культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови.

Народився в дворянській сім’ї козацького походження. Одержав домашню освіту, навчався у школі при монастирі. Брав участь у заснуванні Харківського професійного театру і став його першим директором, був одним з ініціаторів заснування в Харкові інституту шляхетних дівчат. Обирався розпорядником дворянського клубу. Протягом 1817—1829 рр. — повітовий предводитель дворянства, у 1832—1840 рр. виконував обов’язки совісного судді Харкова, після чого був головою Харківської палати кримінального суду.

Г. Квітка-Основ’яненко — основоположник художньої прози в новій українській літературі. Його твори одними з перших представляли вітчизняну літературу російським і європейським читачам. У 1816—17 рр. він був редактором та одним із видавців першого в Україні журналу «Харьковский вестник». З 1816 р. писав російською мовою жартівливі вірші, фейлетони, обробки анекдотів, гумористичні листи та п’єси, а з 1833-го розпочав літературну діяльність українською.

В історію вітчизняної літератури Г. Квітка-Основ’яненко увійшов як перший національний прозаїк. Його оповідання й повісті поділяються на дві групи. До бурлескно-реалістичних належать «Салдацький патрет», «Конотопська відьма», «От тобі й скарб», «Мертвецький великдень», «Пархімове снідання», «Купований розум», «Підбрехач» та ін. У першому оповіданні Г.

Квітка різко виступає проти шовіністичних критиків, які прагнуть довести, ніби не існує ніякої української мови й літератури. До сентиментально-реалістичних відносять такі твори, як «Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Добре роби, добре й буде», «Щира любов», «Божі діти» тощо; їх герої — працьовиті, чесні, гуманні, побожні українські селяни та міщани. Ці повісті характеризуються поглибленим психологізмом, задушевним ліризмом, позитивним зображенням представників простого народу.